Дюнка вдома!
не маю підстав приписувати слово "нарешті"!!
Бо якось так все було дивно природньо!
У літаку було як у автобусі:))
Перетнувши кордон батьківщини Дюнка уперше побачила (нехай і з висоти пташиного польоту) другу рідну землю і привіталася з нею!:) "попутно вирішила, ща таки треба з"їздити до тієї Польщі, бо душа кличе""
Чеська республіка промайнула казкою!
Все як повсюди -- ті ж люди, ті ж висотки, такі ж часом неприбрані підземні переходи і страшненькі входи до метро, до яких усе ще не дійшла велика і тепла рука реставрації! На 100% ординарні і частенько не надто привітні чехи! (!!! скільки ж у нас, панове українці, ще роботи за кордонами нашої землі!!! скільки ж нам із вами ще треба докласти зусиль, щоби нас відрізняли й ставилися інакше!!!!))::))
Проте...
Якогось гарного дня у своєму житті Дюнка вирішила у всьому бачити лише краще, тому на всілякі мальовані темною барвою дрібниці вона нині не звертає уваги! Кажуть, нервові клітини не відновлюються, тож ліпше витрачати їх на позитив:))
Усенький тиждень Дюнка маялася галюцинаціями::))))
Так уже склалося, що стоячи на звивистих, як спинка полоза, вуличках, критих бруківкою, Дюнка чує дзвінке іржання коней, примари яких досі лишають тіні на старезних сивочубих будиночках, їй вчувається кришталеве відлуння цокоту їхніх копит, з висоти цитадельних стін, вгризених в серце гір, Дюнка бачить, як майорять різнобарв"ям стяги армій-обложників і як презираються між собою поночі вогнеокі ватри!
Так уже вийшло....:)
Але ті голоси, що танцюють дикий танок у неї в голові, Дюнка не проміняє ні на що у світі! " тільки на ще хоча б 20 років, доданих до відміряного мамі життя::))""
ПС Чехія гориста. Обплутана без міри пасками блакитноріких змій. Серед тих пагорбів, закуті у сині пута, блукають цілі епохи, зашпортуються у різноліссі і стикаються лобами... Блукатимуть так довіку, водячи за собою почоти із тисяч тіней і привідів, спочиваючи у сонній імлі заспаних лісів....